По-перше, лімфатичні вузли не можна масажувати через особливості техніки виконання масажу. Справа в тому, що руки масажиста під час процедури рухаються в певному напрямку, їх зусилля завжди напрямку в бік найближчого лімфовузла. Наприклад, при масажі шийного відділу і голови позитивний ефект буде досягнутий тільки при русі рук зверху вниз, тобто в сторону підключичних лімфатичних вузлів, при массировании рук напрямок зусилля йде до пахвових і ліктьовим лимфоузлам, ніг - до пахових і підколінних, поперекового відділу - до пахових. При массировании в області грудей відтік лімфи направляється до пахвових лімфовузлів. Виходить, що навантаження на них різко збільшується, адже в звичайному стані організму лімфа надходить у вузли з невисокою швидкістю.

Лімфатичний вузол не розрахований на тривалий контакт із зовнішнім механічним подразником (в даному випадку - тиск при массировании). Найчастіше використовуються розминка, биття і вижимання. А структура лімфовузлів така, що тиск легко порушує мікроциркуляцію всередині нього. У підсумку через тиск пошкоджуються протоки вузла, по яких рухається лімфатична рідина, і вона потрапляє в тканини. Там лімфоцити починають атаку клітин органів, приймаючи їх за чужорідних агентів, що призводить до дисфункції органів і важким набряків тканин.

По-друге, одночасно з порушенням руху крові і струму лімфи по лимфоузлу відбувається і його мобілізація, тобто спонтанний вихід в кровоносні судини несозревшіе лімфоцитів. Імунна система не здатна розпізнати їх і визначити як «дружні» для організму клітини, тому вона починає активно руйнувати їх. Наслідком цього є що швидко запалення лімфатичного вузла і його пошкодження.

Крім вищевикладених причин, що забороняють масаж лімфатичних вузлів, існує і така, як скупчення в них хвороботворних мікроорганізмів. При масажі лімфа починає швидше рухатися по організму і розносити при цьому бактерії по всіх органах, що призводить до поширення інфекції. Як наслідок, перебіг хвороби стає більш важким і тривалим.