Імунна система служить головним бар'єром на шляху всіляких інфекцій: вірусних, грибкових, бактеріальних. Якщо в її роботі стався збій, то збільшується ймовірність не тільки проникнення інфекції, а й розвиток таких серйозних аутоімунних захворювань як розсіяний склероз.

Складається імунна система з важливих ланок, так званих органів. Вони суттєво відрізняються від звичних: серця, печінки, легенів. Органи імунної системи в більшості випадків являють собою ділянки лімфоїдної тканини. До них відносяться лімфатичні вузли, мигдалини, селезінка, кістковий мозок, тимус.

Кістковий мозок є центральним органом імунної системи людини і найважливішим органом кровотворення. Він розташовується в найбільших кістках, в хребті і його основне завдання - вироблення лейкоцитів і еритроцитів.

Тимус, або вилочкова залоза, - орган, розташований за грудиною. З кісткового мозку лімфоїдні клітини потрапляють в тимус, де вони дозрівають і розмножуються. Найбільш активний він у дітей і молодих людей, а з віком він стає менш продуктивним і зменшується в розмірах.

Мигдалини розташовуються по обидва боки носоглотки і являють собою невеликі скупчення лімфоїдної тканини. Вони «займаються» тим, що виробляють лімфоцити.

Роль селезінки дуже важлива в роботі імунної системи: вона фільтрує і очищає проходить через неї кров, видаляє неповноцінні або старі клітини крові, продукує нові лімфоцити. Розташовується цей орган в області живота з лівого боку, поруч зі шлунком.

Особливу роль в роботі імунної системи відіграє система циркуляції, що складається з лімфатичних проток і здійснює транспорт лімфатичної рідини. Лімфа являє собою безбарвну рідину, яка циркулює по лімфатичних судинах і містить в собі величезну кількість лімфоцитів - справжніх «рядових» імунної системи, захищають організм від багатьох захворювань.

Коли в організм людини потрапляє ворожі бактерії, вони на своєму шляху стикаються зі спеціальними клітинами- «захисниками» - фагоцитами. Вони можуть миттєво розпізнати чужорідне тіло і прикріпитися до нього. Далі відбувається процес знищення ворожої клітини, побічним ефектом якого є розбухання тканин в місці попадання хвороботворних бактерій і підвищення температури. Саме підвищена температура є свідченням злагодженої роботи імунної системи.