Епікурейство - це особливий рід світогляду, сформований внаслідок піднесення окремих концепцій побутової філософії, властивою сучасному суспільству. В основі даного світогляду лежать принципи, що ставлять понад усе особистий комфорт і забезпеченість, можливість безумовного задоволення чуттєвих бажань і інстинктів, отримання всіляких задоволень. Як наслідок, епікурейство асоціюється зі схильністю до зніженої життя, надмірностей і насолод, перетвореної на життєве кредо.

Етимологічно термін «епікурейство» походить від назви філософського вчення (епікуреїзм), створеного давньогрецьким мислителем Епікура. Суттю вчення є обгрунтування розумності і природності тяги людини до щастя, завданням же - знаходження способів позбавлення від страждань і досягнення стану, що забезпечує повну гармонію людини з самим собою і навколишнім світом. Згідно з ученням, для щастя необхідно всього лише: відсутність страждань тілесних, духовну рівновагу (атараксія) і дружба.

Таким чином, епікуреїзм фокусується на особистісному вдосконаленні індивіда, визначаючи задоволення як стан благородного спокою, ставлячи на чільне високі етичні норми, гармонію душі й тіла. Оскільки розмах бажань може бути нескінченний, а засоби їх досягнення різко обмежуються здібностями конкретної людини та фізичними законами, одним із способів досягнення щастя Епікур називав зважений і розумний відмова від більшості потреб за винятком лише тих з них, незадоволення яких веде до фізичних або духовним стражданням.

Аналіз епікурейства як світогляду і епікуреїзму як філософського вчення, приводить до висновку про те, що термін «епікурейство» породжений вкрай спотвореним тлумаченням суті етичних принципів, яку проповідує Епікура.