Скептицизм стає найбільш популярним в ті періоди, коли справжні суспільні ідеали застаріли, а нові ще не з'явилися. Він виник в IV ст. до н. е., в період кризи античного суспільства. Скептицизм став реакцією на попередні філософські системи, які за допомогою міркувань намагалися пояснити суспільству чуттєвий світ. При цьому вони нерідко вступали в протиріччя один з другом.Первие скептики говорили про відносність людського пізнання, про його формальної недовідності і залежно від різних умов (будь то обставини життя, стан здоров'я, вплив традицій або звичок і т. П.). Скептицизм досяг вершини у навчаннях Пиррона, Карнеада, Арксесілая, Енесідема і др.Сомненія в можливості загальновизнаних доказових знань лягли в основу етичної концепції античного скептицизма. Античні скептики закликали утримуватися від суджень. Таким чином ставало можливим досягти і цілі філософії - душевного спокою і щастя. Але самі вони від суджень утримувалися. Античні скептики писали роботи, в яких висували аргументи на користь скептицизма й критикували умоглядні філософські догми.Монтень, Шаррон, Бейль і ін. у своїх працях піддавали сумніву аргументи теологів, тим самим готуючи грунт для засвоєння матеріалізму. У теж час, Паскаль, Юма, Кант та ін. Обмежували можливості розуму взагалі і розчищали місце для релігійної віри. У сучасній філософії традиційні аргументи скептицизма своєрідно засвоїв позитивізм, який вважає безглуздими будь-які судження, гіпотези та узагальнення, недоступні перевірці досвідом. У діалектичному матеріалізмі скептицизм вважається елементом пізнання і не абсолютизується до значення філософської концепції.