І в стародавні часи були люди, яких хвилювали питання буття, пошуки істини, люди, здатні мудро, вдумливо вирішувати важкі життєві питання, які вміють розуміти і бачити неявний сенс речей і подій життя. Витоки філософії закладені вже в стародавніх міфах, в яких людина намагалася пояснити те чи інше явище природи і життя. Люди прагнули зрозуміти не просто самі події, а те, як вони між собою взаємопов'язані, в чому їх причини і підстави.

Але міфологічний світогляд, по-перше, було бездоказовим, по-друге, пояснювало далеко не все в людському світі. Тому виникли передумови для формування філософського способу мислення і пізнання, яке є більш раціональним і глибоким. Любителі мудрості розуміли філософію як мистецтво добувати істину за допомогою розуму і логіки.

Філософія як особливий світогляд з'явилася ще до нашої ери, причому розвивалася вона приблизно паралельно в античному світі, Стародавньої Індії та Стародавньому Китаї. Вважається, що слово «філософія» придумав Піфагор. Він називав себе філософом або любомудром, люблячим мудрі думки. Мудрецем ж, на думку Піфагора, людина бути не може, так як йому не дано пізнати і зрозуміти все. На жаль, Піфагор не залишив після себе творів, тому першим автором, що вживають у своїх творіннях поняття «філософія» є Геракліт. Саме йому належить фраза: «Дуже багато повинні знати мужі-філософи». Із Стародавньої Греції термін поширився в країни Західної Європи та Близького Сходу.

Людини хвилювали як питання буття, так і питання, що стосуються внутрішнього світу людини, сенсу його життя. Античний філософ Сократ говорив: «Пізнай самого себе!». Він вважав, що тільки пізнавши самого себе, людина прийде до розуміння того, як треба жити.

Таким чином, філософія виникла, як наслідок бажання людини зрозуміти сенс буття і природу речей. Хоча однозначної відповіді на глобальні питання ніхто навіть з найбільших філософів дати не зміг, бо це неможливо в принципі.