Синкретизм в історії та культурології

Прийнято вважати, що синкретизм характерний для суспільних установок, релігійних уявлень, культурних та мистецьких систем на ранній стадії їх розвитку. Так, для первісних суспільств характерно уявлення про світ як єдине ціле, всі елементи якого взаємопов'язані. У традиційних культурах людське суспільство є відображенням сакрального світу (царства природи, духів). У більш широкому сенсі синонімом синкретизму є еклектичність, при такому розгляді Синкретичність була, приміром, позднегреческого культура (в період еллінізму).

Синкретизм в релігії

У певні історичні моменти на рівні окремих суспільних груп, всього соціуму і навіть держави деколи панують релігійні культи, засновані на з'єднаних елементів різних вірувань. Наприклад, синкретичного релігії мали місце при підкоренні Нового Світу, де діяльність християнських місіонерів в'язалось з місцевими культами. Деякі дослідники стверджують, що для всіх релігійних навчань в тій чи іншій мірі характерний синкретизм: так, християнське вчення ввібрало в себе постулати іудаїзму, окремі елементи грецької та римської культур.

Синкретизм в літературознавстві

Найбільш помітним вітчизняним автором, що розробляв поняття синкретизму в мистецтві, є А.Н. Веселовський. У своїх роботах з поетики дослідник висловив припущення про те, що стилі поезії, та й сама поезія як така, з'являлися чи не послідовно один за іншим. Спочатку існувало якась єдина форма релігійно-культової практики, в якій значна роль відводилася співу і танців. З цього ритмічного дійства з часом викристалізувалися різні поетичні жанри (лірика, драма, епос).

Синкретизм в психології

Синкретизм, тобто нерозчленованість сприйняття, характерний для дитячого мислення. Як відзначали психологи західних і вітчизняних шкіл (Ж. Піаже, С. Клапаред, Л. Виготський та інші), дитина з'єднує поняття і явища без достатнього на те підстави. Він схильний знаходити спільність серед розрізнених речей, при цьому рядоположенность для нього грає значно більшу роль, ніж реальні родо-видові відносини.