1. Запит містить точне і повне найменування організації або посадової особи, на ім'я якого він адресований.
2. Суть запиту належати до компетенції особи або органу, якому він спрямований.
3. Посадові особи більшості державних органів, визначивши, що дача відповіді знаходиться поза їх компетенції, зобов'язані переслати запит по інстанції та повідомити про це ініціатора. Але на це потрібен час, а ініціатор не завжди їм розпорядженні, так що краще уточнювати такі моменти відразу.
4. Запит складається грамотно, з точним описом його суті та зазначенням інформації, яка необхідна для дачі конкретного і об'єктивної відповіді, і яка є у ініціатора. Чим точніше складений запит, тим швидше на нього дадуть відповідь.
5. Запит оформляється у двох примірниках, копію залишають собі.
6. Запит зазвичай відправляють поштою з повідомленням, тоді напевно буде відомо, отриманий він чи ні. Його також відправляють електронною поштою, або залишають на сайті організації, тим більше що в даний час така функція введена на більшості сайтів державних (муніципальних) органів та установ.
7. Лист із зверненням можна особисто віднести в організацію чи установу. Попросіть особа, яка прийняла у вас запит, проставити на вашій копії номер вхідного і дату. У цьому випадку буде простіше апелювати на порушення строку дачі відповіді, якщо таке матиме місце.
8. Запит обов'язково повинен бути підписаний, і в ньому необхідно вказати вашу контактну інформацію. Навіть якщо ваша адреса позначений на конверті, краще, якщо в запиті він теж буде фігурувати. Анонімні запити не підлягають розгляду та дачі відповіді.
9. У кожній установі, організації, органі, у кожної посадової особи існують встановлені законом терміни для дачі відповіді на запити громадян. Вони можуть варіюватися залежно від складності запиту, але, як правило, не перевищують одного місяця. Термін дачі відповіді слід уточнювати окремо в конкретному випадку.