Радіація - це досить загальне поняття. Вчені увазі під цим терміном випромінювання якого-небудь тіла. Всього налічують 4 види іонізуючих випромінювань: альфа-, бета-, гамма- і рентгенівське (гальмівне) випромінювання. Кожне з них характеризується певним характером випромінювання, яке у великих дозах може завдати непоправної шкоди здоров'ю людини.
Радіація (Іонізуюче випромінювання) - це потік заряджених мікрочастинок, що призводять до зміни фізичних і хімічних властивостей речовини, на яке він спрямований. Радіація підрозділяється на підвиди залежно від джерела. Найбільшої шкоди здоров'ю людини завдають альфа-частинки. Вони не проходять через шкіру, але тим не менше можуть потрапити в людський організм через слизові оболонки, через відкриті рани, разом з повітрям, їжею або водою. Від бета-частинок вас врятує тонкий лист алюмінію (кілька міліметрів), а от від гамма-випромінювання вас врятує тільки свинцевий лист товщиною не менше 5 см.Офіціально радіоактивне випромінювання відкрив в 1896 році французький вчений-фізик Анрі Беккерель, який пізніше став лауреатом Нобелівської премії. На його честь також назвали одиницю виміру радіоактивності речовини. Однак ще в 1857 році французький фотограф Абель Ньєпс де Сен-Віктор визначив, що уранова сіль має невідомим випромінюванням, за допомогою якого вдалося засвітити фотоматеріали в темряві. Але на цьому все й закінчилося. Свій винахід Абель Ньєпс не запатентований, і лише через 40 років Беккерель зміг науковим методом відкрити іонізуюче випромінювання (радіацію) .При вимірюванні радіації вчені використовують також одиницю кюрі (1 Ci = 37 GBq), де GBq - гігаБеккерель, тобто 10 в четвертого ступеня беккерелів. У свою чергу один Беккерель позначає кількість радіоактивних розпадів в секунду. Ступінь опромінення вчені вимірюють у греях, радах або рентгенах, а стосовно до живих організмів - в зивертах і берах. 1 зіверт (Зв) дорівнює 1 джоулю (Дж) енергії від радіоактивного джерела, поглиненому 1 кг біологічної ткані.Жівому організму радіація не шкодить лише в малих дозах, і якщо її дія була недовго. Наприклад, допустима доза опромінення рентгеном для людини становить 1,5 мілізіверта на рік. Якщо організм отримав разове опромінення в 250 мілізіверт, то можливі клінічні прояви променевої хвороби. Вченими зазначено, що великі дози опромінення здатні викликати інфекційні ускладнення, порушення обміну речовин, лейкоз, безпліддя, злоякісні пухлини та променевої опік. У ході наукових досліджень з'ясувалося, що отримавши разову дозу в 3-5 зіверт, половина опромінених вмирає від поразки кісткового мозку. Негайна смерть настає при разовій дозі в 80 зіверт.