Історичною реконструкцією захоплюються, насамперед, романтично налаштовані люди молодого і середнього віку (хоча б тому, що для рольових ігор потрібні і фізична сила, і хороше здоров'я). Але серед любителів історичної реконструкції зустрічаються і пенсіонери, які зберегли юнацький запал і бадьорість духу.

Це захоплення підрозділяється на два основних «напряму»: «жива історія» та «битви» (до яких також відносяться турніри). Ті учасники, які воліють «живу історію», приділяють головну увагу відтворенню достовірного побуту якоїсь конкретної епохи, аж до організації невеликого музею під відкритим небом. Основне, чого вони домагаються - максимальна точність в деталях, аж до нікчемною дрібниці. Матеріали, з яких зроблені житла, матерія, яка використовується для пошиття одягу, предмети побуту, навіть кулінарні рецепти - все повинно відповідати тій конкретній епосі. Такі музеї приваблюють не тільки самих учасників історичної реконструкції, а й безліч сторонніх людей, яким просто цікаво побачити, як жили люди в цих місцях багато століть тому, яким був їхній побут.

Що ж до «битв» (а також турнірів) - тут назва говорить сама за себе. Учасники як би відтворюють деталі того чи іншого конкретного бою, попутно вивчаючи на практиці військове мистецтво відповідної історичної епохи. Масштаби реконструкції залежать не тільки від кількості бажаючих взяти участь, але і від їх матеріальних можливостей (оскільки виготовлення зброї - нехай навіть і бутафорського, обмундирування, зброї, утримання коней і т.д. - вельми дороге задоволення).

В окремих випадках розігруються справжні баталії. Класичний приклад - реконструкція знаменитої Бородінської битви, яка за традицією проводиться в першу неділю вересня на тому самому історичному полі на захід від Москви. Це - досить масштабне видовище, в якому беруть участь сотні кавалеристів, близько тисячі піхотинців і кілька десятків гармат.

Ставлення до історичної реконструкції неоднозначне. Хтось захоплюється такими людьми, хтось щиро дивується: дорослі дядьки в олов'яні солдатики не награлися? Невже більше немає чим зайнятися. Але, все-таки, таке хобі корисно: воно прищеплює інтерес до історії своєї Вітчизни, сприяє зростанню патріотизму, та й просто підвищенню рівня розвитку людини.