Найчастіше риторичні запитання використовуються, щоб підкреслити значимість затвердження і звернути увагу слухача або читача на конкретну проблему. При цьому використання питальній форми є умовністю, тому відповіді на таке питання не очікується або ж він надто очевидний.

Будучи одним із засобів виразності, риторичні запитання широко застосовуються в текстах художнього стилю. Наприклад, вони часто використовувалися в творах російської літератури XIX століття («А судді хто?», «Хто винен?», «Що робити?»). Вдаючись до цих риторичним фігурам, письменники посилювали емоційне забарвлення висловлювання, змушували читачів замислитися над ним.

Знайшли застосування риторичні питання і в публіцистичних творах. У них, крім посилення художньої виразності тексту, риторичні питання допомагають створити ілюзію бесіди з читачем. Нерідко цей же прийом використовують і під час виступів та лекцій, виділяючи ключові фрази і залучаючи аудиторію в процес роздумів. Вислуховуючи монолог, людина мимоволі звертає особливу увагу на висловлювання, виголошені з питальній інтонацією, тому такий спосіб зацікавити аудиторію дуже ефективний. Іноді виступаючий використовує не один, а цілу низку риторичних питань, таким чином акцентуючи увагу слухачів на найважливішому уривку доповіді або лекції.

Крім риторичних питань, як в письмовій, так і в усному мовленні використовуються риторичні вигуки і риторичні звертання. Так само, як і в риторичних питаннях, головну роль тут відіграє інтонація, з якою вимовляються ці фрази. Риторичні вигуки і звернення теж відносяться до засобів посилення виразності тексту і передають емоції, почуття автора.