Зокрема мова може йти про становище стосовно меж територіальних володінь держави, співвідношення певних сил, існування тих чи інших міжнародних організацій.

Поняття походить від латинського status quo, що в буквальному перекладі означає «положення, в якому». Існують наступні варіанти, які використовуються частіше за інших:
- Status quo ad praesens (положення на сьогоднішній день) -
- Status quo nunc (положення, в якому справи знаходяться зараз) -
- Status quo ante bellum (положення, яке існувало до початку війни, що викликала якісь зміни) -
- Status quo post bellum (положення, яке склалося після закінчення війни).

Фраза «відновити статус-кво» означає повернутися до стану справ, яке існувало до того, як настав яке-небудь конкретне подія, вчинене учасниками цих подій. Наприклад, прийнята в 1969 році Віденська конвенція про право міжнародних договорів свідчить, що якщо який-небудь міжнародний договір стає недійсним або визнається, що він не має юридичної сили, будь-який з учасників має право вимагати від іншого учасника відновлення статусу-кво в тій мірі, наскільки це видається можливим. Таким чином, сторони повинні усунути в міру можливостей наслідки дій, які були здійснені згідно з договором, визнаному недійсним.

Ув'язнені в столиці Франції мирні договори державами-учасницями антигітлерівської коаліції з державами, що були сателітами нацистської Німеччини в 1947 році, територіальні питання вирішували у відповідності зі status quo ante bellum лише з невеликими винятками. Так, Фінляндія і Болгарія зберегли кордону, які були актуальні на 1 січня 1941 року, а Угорщина - на 1938.