Фарс - це театральна комедія, мета якої - розважити аудиторію шляхом несподіваних, екстравагантних і неймовірних ситуацій, маскування і помилкової ідентифікації, словесного гумору різного ступеня складності, а також швидко розвивається сюжету. Його швидкість поступово збільшується, досягаючи кульмінації у фіналі, який часто включає в себе сцену погоні. Фарси часто мають вкрай незрозумілу сюжетну лінію. Даний жанр також застосовується і в кіно.

Багато фарси рухаються до кульмінації в шаленому темпі, в якій вихідна задача виявляється вирішена тим чи іншим, нерідко несподіваним способом. Зазвичай дію має щасливий кінець. Конвенція справедливості дотримується не завжди: головному героєві може зійти з рук те, що він або вона намагається приховати будь-яку ціну, навіть якщо це злочинне діяння. Прикладами фарсу є «Ревізор» Н.В. Гоголя та «Майстер і Маргарита» М.Ю. Булгакова.

Фарс в цілому прагне показати людину дивного, ірраціонального, продажного, інфантильного і невротичного. Основна стихія фарсу - безтурботне і невимушене зображення міського побуту з його брутальністю, непристойністю, веселощами і скандальними подіями.

Рисою французького фарсу, приміром, часто була тема подружнього скандалу, зради і т.д. Саме тому природним супутником фарсу є сатира. Фарс - досить складна театральна постановка, яка іноді поєднується і з іншими її формами, в тому числі романтичною комедією. Смішні, надумані ситуації, швидкі й дотепні репліки, а також незвичайний гумор дозволяють широко застосовувати фарс в телевізійних кінокомедіях (приклад - «Маски-шоу», «Городок»).

Фарсом в сучасній російській мові також нерідко називають імітацію будь-якого процесу, наприклад, судового.