Культурний декаданс повторюється в історії з певною періодичністю: занепад Римської імперії II-IV ст н.е., маньєризм XVII століття, який завершив епоху Ренесансу, декадентство на рубежі XIX-XX ст, постмодернізм кінця минулого століття ... Маньєризм зародився в Італії на початку XVI століття як криза ренесансного гуманістичного світогляду. У живописі це перебіг характеризується відмовою від класичного стилю Високого Відродження. Основою художнього образу маньєристи вважали «внутрішній малюнок», породжений уявою художника. Зовнішнім вираженням «внутрішньої ідеї» стали подовжені силуети, ускладнений композиційний малюнок, ірраціональна колірна гама. Представниками маньєризму можна вважати італійців Понтормо, Россо, Беккафумі- іспанця Ель Греко художників французької школи Фонтенбло- придворних художників імператора Рудольфа II.В літературі маньєризм характеризується витонченістю стилю і химерністю стилю, широким використанням алегорій, протиставленням піднесеної і ницої сторін життя. Вважається, що вплив маньєризму випробували Донн, Шекспір, Сервантес, Монтень.В 1886 французькі символісти почали видавати власний журнал Decadence, після чого декадентами стали називати поетів і письменників - прихильників течій символізму і естетизму. Декаденти заявили про відмову від громадянських і політичних тем у творчості. Предметом мистецтва, на їхню думку, міг бути тільки внутрішній світ художніка.В Росії символісти старшого покоління вважали себе останніми співаками високої культури часів її занепаду, покликаними зберегти естетичні цінності вмираючої цивілізації. На початку 90-х рр минулого століття нові символісти на чолі з В'ячеславом Івановим як альтернативу декадентству висунули ідею «теургії» - релігійного мистецтва, спрямованого на перетворення действітельності.Представітелямі декаданса вважаються О. Уайльд, Бодлер, Метерлінк, Ніцше. У Росії найбільш відомі поети-декаденти - Ф.Соллогуб, З.Гиппиус, ранній Брюсов, К. Бальмонт, Мережковський.