Під фонетикою мається на увазі відокремлений розділ лінгвістики, головним завданням якого є вивчення звуків мови, а також принципів звукового складання слів. Крім цього, в завдання фонетики входь простежування залежності між усній і письмовій промовою для знаходження взаємозв'язків і взаємозалежності. Фонетика включає в себе ряд розділів, найбільш загальними з яких є загальна фонетики, порівняльна фонетика та історична фонетика.

Будь-яке лінгвістичне дослідження в розрізі фонетики має включати в себе наступні аспекти:
-Артикуляційний. Цей аспект необхідний при дослідженні вимови тих чи інших звуків з погляду участі в процесі язика, губ, горла, голосових зв'язок та інших людських органів. Іноді це аспект називається анатомо-фізіологічних.
-Акустичний. Будь-який звук володіє своєю частотою, висотою, силою і тривалістю. Для виявлення цих параметрів звуку потрібно застосування спеціальної звукової апаратури.
-Функціональний. Цей аспект вивчає функції різних звуків у мові.

Як і будь-яка область науки і знання, фонетика володіє своїми методами дослідження, в числі яких:
-Інтроспекція (або самоспостереження) -
-Палатографірованіе-
-Лінгвографірованіе-
-Одонтографірованіе-
-Фотографірованіе-
-Рентген-
-Кінозйомка.
Зазначені вище методи найчастіше застосовуються при дослідженні артикуляції аспекту вимови слів і звуків. Для акустичного аспекту характерні інші методи, використання яких можливе тільки за допомогою специфічного обладнання:
-Осціллографірованіе-
-Спектрографірованіе-
-Інтонографірованіе.

Для фонетики характерний поділ будь-якої промови на склади, звуки, фрази і пропозиції. Для вимовлених слів з точки зору фонетики виділяються особливі параметри: наголос, тон і темп.