Синтаксис (від грец. «Лад», «порядок») є сукупністю граматичних правил мови, які відносяться до будови одиниць більш протяжних, ніж слово: пропозиції, словосполучення. Слово «синтаксис» бере початок в 3 столітті до н.е., вже тоді їм позначалися мовні явища - зв'язки слів і словоформ у реченні.
Синтаксис відіграє величезну роль у розвитку мовлення. З його допомогою з функціональної точки зору можна оцінити всі мовні та мовленнєві засоби, що вивчаються в розділах лексики, фонетики, словотвору, морфології і фразеологіі.Уменіе правильно поєднувати слова і конструювати пропозиції дозволяє правильно будувати речення і словосполучення і збагачує синтаксичний лад мови, попереджає мовні помилки .На листі неможливо зробити паузи, виділити логічні наголоси, а також застосувати інші допоміжні засоби, які відіграють значну роль при передачі інформації. У письмовій мові вся інтонація компенсується знаками препінанія.Особенностью синтаксису є також те, що в процесі мовлення людина постійно створює нові пропозиції, а нові слова - вкрай рідко. Отже, в цьому розділі мови наочно проявляється творчий аспект. Тому синтаксису часто дають визначення як розділу граматики, що вивчає породження мовлення - утворення з обмеженого безлічі слів необмеженого безлічі пропозицій і текстів. Важлива роль віддається синтаксису в віршованої мови. При збігу співвідношень між поділом віршованій рядки і природним синтаксичним поділом виходить однаковий віршований малюнок («І, погрожуючи, владним, мірним кроком, йде до хатинки старої над яром»).Синтаксис займає важливу роль в російській мовою. Незнання синтаксичних закономірностей, невміння проводити операції з синтаксичними структурами ускладнює процеси спілкування, читання, письма. Навчання синтаксичним одиницям дозволяє розвивати вміння побачити взаємозв'язок слів, їх взаємозалежність, глибинний зміст тексту, спрогнозувати зміст окремих фраз, виходячи з мовного досвіду.