Мова - це потік звуків, тому що в першу чергу люди вимовляють звуки, зі звуків складаються слова. Часом здається, що цей звуковий потік безперервний, але це не так. Його можна розділити на окремі частини. Текст - фраза - мовної відрізок (такт) - слово - склад - звук. Виходить, що звук - це найменша одиниця мови. Як вже говорилося вище, звук сам по собі не має сенсу, але грає смислоразлічительную роль. Наприклад: майка, зайка, гайка, чайка, лайка. Змінюється лише один звук - змінюється і сенс всього слова.

Але повернемося до тексту - вихідної фонетичної одиниці. Мова має не фонетичний, а комунікативний характер. Однак, текст має фонетичними характеристиками: обмеження і паузи. У тексті виділяються інтонаційні фрази, відрізки, що мають логічний наголос. Завдяки їм люди і чують не суцільний потік, а окремі закінчені фрази, пропозиції, текст. Якщо припустити, що інтонація, паузи (а це явища фонетики) зникли, перестали існувати, то без них фраза стає неясною, неоднозначною.

Для слова також характерно наголос. У російській мові воно не закріплено, тобто може падати на будь-які частини слова. А ось, наприклад, у французькому - закріплено на останньому складі. Наголос як фонетичне явище в мові з незакріпленим становищем наголоси також може виконувати смислоразлічітельную функцію. Наприклад: замок і замок.

Склад - це мовної видих. Звук - це мінімальний елемент потоку мови. Отже, фонетика потрібна для членування і сприйняття мовного потоку.

Знання фонетики та її законів допомагає і у виборі правильного написання слова. Ми чуємо і вимовляємо звуки, а пишемо букви. Правильне написання слова не завжди відповідає його фонетичному звучанню. Адже один і той же звук може на листі позначатися різними звуками. І навпаки, одна і та ж буква позначає різні звуки.

Отже, звук - це мінімальна одиниця мови. Звуки мови вивчає розділ мовознавства - фонетика. Знання законів фонетики, орфоепічних норм допомагає робити нашу мову зрозумілою, грамотної і милозвучно.