Згідно з визначенням, представленим у Великому юридичному словнику, правова держава - такий тип держави, який заснований на конституційному режимі, правова система якого розвинена і несуперечлива, а судова влада ефективна. У правовій державі реалізовано соціальний контроль над владою.

Процес утворення правової держави можна розділити на три етапи, об'єднані єдиним ознакою суверенності правових відносин. Перший етап - визнання суверенітету самої держави. Потім в процесі тривалої боротьби народів і націй за свої права був затверджений суверенітет суспільства. Третім етапом стало завоювання суверенітету права, тобто верховенство закону над кожним громадянином держави, над владою і волею індивіда та суспільства.

У правовій державі закону підпорядковуються як органи державної влади, так і пересічні громадяни. Основна проблема полягає в тому, що держава сама видає закони, в тому числі і ті, які обмежують його владу. Тому й необхідно, щоб країною керували високоморальні особи, здатні усвідомити рівність усіх перед законом і не засліплені владою.

Громадяни правової держави вільні і незалежні, їм дозволено все, що не забороняє закон. З іншого боку, вони у відповіді за свої цінності, як матеріальні, так і духовні. Товариство таких громадян має визнавати верховенство закону та державної влади, покликаної забезпечити безпеку в країні.

Ще однією важливою характеристикою правової держави є реальний поділ непідкупною влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки. Тільки в цьому випадку можлива незалежна оцінка протиправних діянь. Невід'ємною частиною правових відносин у державі стають не тільки закони, але і самі громадяни, готові жити за законами держави і моралі, високоморальні, з розвиненим почуттям обов'язку, самокритичності і порядності.