Термін «ОПЕК» є транслітерацією англійської абревіатури OPEC, розшифровується як The Organization of the Petroleum Exporting Countries. На російську мову дана назва перекладається як «Організація країн-експортерів нафти».

ОПЕК являє собою міжнародну міжурядову організацію зі штаб-квартирою, розташованою у Відні, яка була заснована країнами, які є найбільшими в світі здобувачами та експортерами нафти. Основна мета організації - вироблення стратегії регулювання та стабілізації цін на нафту на світовому ринку, облік комерційних інтересів країн-учасниць, регулювання і обмеження видобутку та експорту нафти шляхом прийняття квот, створення гарантій забезпечення безперебійних поставок нафти споживачам.

ОПЕК була створена в період з 10 по 14 вересня 1960 року в ході конференції, проведеної в Багдаді представниками перших країн-учасниць. Ініціатором створення ОПЕК виступала Венесуела. Першими країнами, що увійшли в організацію, були Кувейт, Саудівська Аравія, Іран, Венесуела та Ірак. Зараз до неї входять також Об'єднані Арабські Емірати, Ангола, Катар, Алжир, Лівія, Еквадор і Нігерія (всього 12 країн). Покинули ОПЕК Габон (1994 р) та Індонезія (1 листопада 2008).

Країни-учасниці ОПЕК забезпечують більше 40% обсягу видобутку і більше 50% експорту нафти в світовому масштабі. Їм належить близько 66% всіх запасів сировини даного типу на планеті. За своєю суттю ОПЕК є об'єднанням монопольного типу, інакше званого картелем.

Основна діяльність організації здійснюється в рамках зустрічей міністрів енергетики країн-членів, що проводяться двічі на рік. На цих зустрічах оцінюється стан міжнародного нафтового ринку і виробляється концепція ціноутворення в залежності від рівня попиту. Також приймаються рішення, спрямовані на стабілізацію ситуації на ринку.