1
Парадигма розвиває спадкоємність наукових інтересів та її розвитку, спільність явних і неявних передумов, які визначають розвиток науки на певному часовому проміжку. Виділяють визначення парадигми в різних наукових дисциплінах - філософії, лінгвістиці, педагогіці і т.д.
2
Так, наприклад, в політології - це спільність принципів пізнання і способів вираження існуючої політичної реальності в певний момент часу, які встановлюють логічну модель організації даних і теоретичне пояснення існуючим соціальним явищам.
У лінгвістиці парадигма - це певна конструкція, яка служить еталоном для відміни, дієвідміни слова.
3
Крім цього, виділяють парадигму абсолютну, державну, індивідуальну, загальноприйняту і наукову.
Загальноприйнятою парадигмою називають найкращий спосіб прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності, який застосовується великою групою населення. Особиста (індивідуальна) парадигма визначає методику рішень конкретної людини на підставі його особистого досвіду і його життєвої позиції.
4
Використання даного терміну було введено американським фізиком і істориком Т.С. Куном, який акцентував увагу на те, що історичний розвиток науки не відбувалося лінійно, а представляло собою зміну парадигм, які чітко визначають вибір у вивченні тієї чи іншої проблеми, а також методику їх вирішення. Так, парадигма фізики Аристотеля застосовувалася до 16-17 століттях, коли такі вчені як Галілей, Ньютон створили нову парадигму, яка функціонувала до 20 століття, коли їй на зміну прийшла парадигма теорії відносності.
5
Для Куна нормальний розвиток науки позначало, в першу чергу, стійкість існуючої парадигми. При заміні однієї парадигми іншої відбувається наукова революція. У розвитку науки він виділяв 4 послідовних етапи: допарадигмальний, період панування парадигми, криза нормальної науки і період наукової революції, що супроводжується зміною парадигми на нову.