У X столітті Київська Русь була державою, яка активно брало участь у міжнародних відносинах з розвиненими європейськими країнами. Вони на той час вже давно прийняли хрещення і жили за цивілізованими правилами. Русь же в їх очах виглядала варварським державою. Язичництво лише посилювало це положення і все більше віддаляло державу від вигідного економічного і політичного сотруднічества.Европейскіе государі та імператори не бажали торгувати з язичниками і укладати династичні шлюби. Вимагалося терміново змінити сформовану ситуацію. Одним з рішень стало прийняття християнства, а саме православної його ветві.Еще однією причиною підштовхнула князя Володимира до скоєння цього кроку стала соціокультурна роздробленість держави. Воно поділялося на невеликі області зі своїми звичаями, культурою, традиціями і т.д. Це помітно роз'єднує населення, і керувати ним було значною мірою складно. Прийняття єдиної релігії могло стати тим загальним чинником, що об'єднує всіх жителів Русі.К того ж православ'я було прийнято і з ідеологічних міркувань. Правителі потребували найпотужнішою підтримки, яка повинна бути спрямована на зміцнення їх значимості та значущості держави як такої. Складність полягала в тому, що язичництво не могло надати такої підтримки, воно ніяк не "працювало» на державу. Навпаки, його значимість зводилася до нуля. Православ'я ж проголошує, що влада государю дана від бога і що правитель і є та людина, яка представляє божество на землі, а значить, і всі його дії повинні сприйматися як виключно верние.Первий крок на шляху прийняття християнства на Русі зробила княгиня Ольга, яка хрестилася в головному Візантійському храмі Святої Софії. Її хрещеним батьком став сам імператор. Проте всі її спроби переконати свого сина Святослава прийняти хрещення завершилися крахом. Він був завзятим прихильником язичництва. Русь була хрещена лише при онука княгині Ольги Володимирі в 988 році.