Непоширені пропозиції - це синтаксичні конструкції, що складаються з одного або двох членів речення і не містять другорядних частин ("Дівчинка прокинулася." "Світає."). Присутність в тексті непоширених пропозицій зумовлено насамперед задумом автора.

Такі пропозиції роблять мова економніше і без шкоди для смислового навантаження передають картину обстановки, навколишнього середовища. Непоширені пропозиції дуже динамічні ("Ніч." "Вулиця." "Ліхтар." "Аптека."). З їх допомогою автор найбільш точно може досягти схвильованості мови героїв, виразності твору. В окремих випадках вони можуть надавати тексту розмовний характер ("Він, бачте, захворів."). Нерідко такі пропозиції вживаються зі знаком оклику, що надає твору ще більший ступінь емоційності ("Все по машинам!").

Непоширені пропозиції в художньому мовленні виконують спеціальну функцію - створення образної, видимої картини (пейзажі). Найчастіше вони використовуються на початку твору або з нового абзацу ("Настала ніч.").

Сполучуваність слів у непоширених пропозиціях відбувається по двох лініях: стилістичної напруженості і точності. Правильний підбір слова в реченні визначається знанням описуваного дії або предмета, глибиною його усвідомлення, а також об'ємом активного словникового запасу автора. На цій точності позначаються приналежність до певного лексичному ряду, звучання, частота вживання. Заштампованість, неблагозвучность позбавляють правильне, добре підібране слово, того сенсу, яке воно несе. Сенс меркне, втрачається. Чим емоційніше текст, тим ширше підбір потрібного слова, тим воно виразніше. Від цього безпосередньо залежить звучання таких синтаксичних конструкцій. При певному лаконізмі можна передати глибину почуттів, емоційна напруга або, навпаки, легку гру, цинізм, і т.д.

Словом, прості непоширені пропозиції необхідні для розкриття головної думки письменника, для опису обстановки, характерів і вчинків героїв.