Слово ясак прийшло в російську мову в сімнадцятому столітті з великих територій Сибіру, активно освоюваних тоді стрімко розширюється Російською імперією. Воно має переважно монгольські і тюркські корені, переводячись з мов різних народів Сибіру як «влада» або «подати».

За своєю суттю ясак являє собою податок, яким обкладалися як кочові, так і осілі племена на наведених під владу імперії землях. Ясак сплачувався переважно хутром (соболиними, куньімі, лісьімі шкурами), але іноді - худобою або навіть грошима.

Збір ясака на багатих сибірських просторах був вкрай вигідний. Відмінні хутра йшли на експорт, продаючись за більшими цінами. Відповідно, ясак був важливою статтею доходів імператорської скарбниці.

У 1763 році був виданий спеціальний «сибірський наказ», який регламентує різні аспекти збору даного виду податей. Згідно з ним, для більшості племен та пологів відбувалося окреме призначення обсягів та порядку сплати податку. Як правило, розмір податей визначався на основі кількості людей, що становлять плем'я, багатства територій, на яких вона проживає, тими чи іншими видами хутрових звірів, а також стану осілості народу.

Спочатку ясак вельми серйозно позначався на добробуті корінного сибірського населення. Вельми великий обсяг податку збільшувався за рахунок зловживань службовим становищем осіб, відповідальних за його збір. Часто для забезпечення сплати податі, збирачі брали заручників з числа жителів різних племен.

Подібне положення послужило причиною багатьох скарг жителів Сибіру Його Імператорській Величності, в результаті чого в 1727 і 1739 роках були прийняті кілька указів, що змінюють порядки несення ясашних повинності, зокрема, дозволяють їх часткову сплату грошима. Істотно стан справ це не поліпшило, наслідком чого і став випуск «сибірського наказу» 1763 c одночасним направленням до Сибіру секунд-майора Щербачева для забезпечення його належного виконання, а також складання описів племен і народів з поставленням їм фіксованої ставки податку.