Бронзовий вік - тривалий період історії людства, охарактеризовавшийся розвитком виробництва та обробки бронзи як основного металу для виготовлення знарядь праці і зброї. Це було пов'язано зі збільшенням обсягів видобутої міді та олова і винаходом нових поліпшених способів їх обробки.

Початком бронзового століття археологи вважають середину 4 тисячоліття до н.е. У XII столітті до н.е. в культурі та суспільному ладі країн Близького Сходу і Східного Середземномор'я (Єгипті, Сирії, Месопотамії, Греції, Кіпрі, Анатолії) відбулися серйозні зміни.

Відбулося падіння Єгипетської імперії, багато міст були зруйновані і розграбовані, були порушені множинні торговельні зв'язки, торгові шляхи спорожніли. Було втрачено багато традиції і звичаї, зникла писемність деяких народів. У Греції почався період, який отримав назву «темних віків» і тривав майже 400 років.

У зв'язку з майже безперервними війнами в хід йшло багато зброї, а, отже, і бронзи. Запаси олова стали виснажуватися, і досі цей метал рідко зустрічається в природі. Необхідний був новий метод виготовлення зброї і новий сировинний матеріал. Таким матеріалом стало залізо, хоча по металургійним властивостям бронза міцніше і довговічніше заліза, до того ж для її виробництва потрібно набагато менша температура плавки.

Залізо стало застосовуватися в металургії деяких країн ще в період пізнього бронзового століття, в XVI-XII століттях до н.е. Цей метал, згідно з історичними свідченнями, був відкритий Халіба, народом Малій Азії. Від назви їхнього народу і пішло найменування металу, від грец. халібас - «залізо».

Сировиною для виплавки заліза Халіба служили магнетитові піски, що складаються з дрібних уламків різних порід. Греки продовжили розвиток способів видобутку нового металу, і залізо поширилося всюди. Згодом його стали використовувати у виготовленні знарядь праці, що сприяло підвищенню родючості земель та збільшенню врожаю.

Таким чином, на зміну століттю бронзовому прийшов вік залізний.