У будь-якому суспільстві є писані й неписані правила, що визначають, що можна робити, а що категорично заборонено. Ці правила не обов'язково мають юридичну силу. Порушив їх не завжди піддається покаранню з боку держави та її структур, але може стати ізгоєм у суспільстві. У цих випадках говорять, що людина порушила моральні принципи, прийняті в його середовищі. Яскравий приклад неспівпадання законів з моральними принципами - дуелі, за допомогою яких представники дворянства в минулому вирішували багато суперечки. Законодавством такі поєдинки в багатьох країнах були заборонені, проте відмова від дуелі в очах даного стану часто був проступком набагато більш серйозним, ніж порушення закону.

Поняття моралі сформувалося у Стародавній Греції. Мораллю Сократ називав науку про людину, на противагу фізики, яка займалася явищами природи. Ця частина філософії, яка намагається відповісти на питання про справжнє призначення людини. Це намагалися зробити ще древні греки. Згідно з визначенням епікурейців і гедоністів, справжньою метою існування людини є щастя. Стоїки виробили свою концепцію і визначили цю мету як чеснота. Їх позиція знайшла своє відображення в поглядах філософів пізніших епох - наприклад, Канта. Позиція його "філософії боргу" заснована на тому, що людина не може бути просто щасливий, він повинен заслужити це щастя.

Існують ідеальна і реальна моралі, і друга не завжди збігається з першою. Наприклад, основою християнської моралі є десять заповідей. В ідеалі їм повинен слідувати кожен християнин. Проте численні війни, в тому числі і релігійні, були явним порушенням заборони вбивати. У кожній воюючою країні були прийняті й інші моральні норми, які більш відповідали потребам суспільства в конкретну епоху. Саме вони, в поєднанні з заповідями, і являли собою реальну мораль. Сучасні філософи розглядають мораль як спосіб збереження того чи іншого суспільства. Завдання її - зниження конфліктності. Вона в першу чергу розглядається як теорія спілкування.

Моральні принципи кожної конкретної людини формуються в процесі виховання. Дитина засвоює їх у першу чергу від батьків та інших оточуючих його людей. У деяких випадках засвоєння моральних норм відбувається в процесі адаптації людини з уже сформованими поглядами до іншого товариства. З цією проблемою постійно стикаються, наприклад, мігранти.

Поряд з суспільною мораллю існує й індивідуальна. Кожна людина, здійснюючи той чи інший вчинок, опиняється в ситуації вибору. На нього впливають різні фактори. Підпорядкування моральним нормам може бути чисто зовнішнім, коли людина робить якусь дію тільки тому, що так прийнято в його середовищі і його поведінка викличе симпатію в оточуючих. Подібну мораль Адам Сміт визначав як мораль почуття. Але спонукання може бути і внутрішнім, коли добрий вчинок викликає у вчинила його відчуття гармонії з самим собою. Це - один з принципів моралі натхнення. Згідно Бергсону, вчинок повинен бути продиктований власною природою людини.

У літературознавстві нерідко під мораллю розуміють висновок, який випливає з опису. Наприклад, мораль існує у байки, а часом і у казки, коли в заключних рядках автор пояснює прямим текстом, що він хотів сказати своїм твором.