Пароізоляція - це шар матеріалу, що перешкоджає попаданню вологи всередину утепленій будівельної конструкції. Звідки ж береться ця волога?

У житловому опалювальному приміщенні неминуче утвориться водяний пар. Він виділяється при диханні, прання та сушіння білизни, в процесі приготування їжі, при використанні водопроводу і каналізації. Тиск цього пара вище, ніж атмосферний тиск. Через цю різниці пар впливає на стіни та перекриття приміщення, прагнучи вийти назовні. У теплу пору року, при позитивних температурах, пар безперешкодно проникає через шари теплоізоляції і випаровується.

Інакше йде справа взимку, при негативних температурних значеннях. У процесі зіткнення пара з холодною поверхнею стіни він досягає температури «точки роси» і осідає на поверхні у вигляді конденсату. Як наслідок, теплоізоляційний матеріал та огороджувальні конструкції починають руйнуватися під впливом вологи. Утворюються цвіль, грибок, стіни і перекриття починають промерзати.

Щоб захистити будови від згубного впливу вологи, встановлюють додатковий пароізоляційний шар. Його рекомендують кріпити на поверхні, дотичні з теплим і вологим повітрям житлового приміщення. Як правило, від пара захищають підвальні перекриття та даху. Іноді виникає потреба в установці пароізоляційного шару при утепленні горищних перекриттів і стін. Для визначення необхідності монтажу пароізоляції в тому чи іншому конкретному випадку проводиться спеціальний теплотехнічний розрахунок.

На сьогоднішній день існують кілька видів матеріалів, які застосовуються для пароізоляції. Мабуть, найпопулярнішими і бюджетними є пергамін або поліетилен. До основних недоліків цих матеріалів можна віднести їх недовговічність.

Більш сучасними і надійними вважаються спеціальна плівка-мембрана і фольгована ізоляція.