Дистанційне навчання (ДН) - це сукупність технологій, які забезпечують доставку учням основного обсягу матеріалу для вивчення та тестування. Виникло в Європі ще в кінці XVIII століття, з появою регулярного поштового зв'язку і називалося «кореспондентським навчанням». Втім, безліч цілком сучасних вузів практикують його і сьогодні, поряд з використанням та новітніх інформаційних технологій.

Варто відзначити, що в багатьох країнах використовуються різні визначення дистанційного навчання і освіти, такі як «відкрите», «віртуальне», «електронне», «онлайнове». Ще в 1969 році у Великобританії був заснований перший в світі університет дистанційної освіти - «Відкритий університет».

Сьогодні використовуються різні технології ДО, сфера застосувань яких залежить від використовуваних засобів інформаційного забезпечення, способів управління пізнавальною діяльністю учнів, методів контролю та самоконтролю знань. У різних формах ДО існують свої способи оцінки знань і свій необхідний рівень підготовки викладачів.

Оптимізація ДО на сучасному етапі розвитку освітньої системи дозволяє структурувати навчальний процес в залежності від засобів доставки навчальних курсів. Це, в свою чергу, визначає способи взаємодії між викладачами та учнями.

В даний час найбільш перспективним є інтерактивна взаємодія в процесі ДО допомогою інтернету (чат-заняття, вебінари, веб-конференції). У 2003 році почалася розробка єдиного стандарту інтерактивного навчання SCORM, що поступово приведе до розширення переліку вимог до змісту курсів та вживаному програмному забезпеченню.

Таким чином, використання технологій ДО дозволяє, по-перше, знизити обсяг витрат на проведення навчання, по-друге, проводити одночасне навчання великої кількості людей і, по-третє, створювати єдину освітнє середовище (що особливо актуально для корпоративного навчання). Крім того, якісний рівень ДО постійно підвищується за рахунок за рахунок використання сучасних засобів зв'язку, електронних бібліотек, новітнього програмного забезпечення.