З тих пір, як з'явилася писемність, людство отримало можливість фіксувати і передавати знання про відбулися в минулому події майбутнім поколінням. Важливим аспектом подібних знань є їх повнота, достовірність та об'єктивна трактування. Дослідженнями в питаннях, що стосуються минулого, займається історія.
Зараз терміном «історія» описується сукупність понад тридцять наукових дисциплін, логічно виділяються в один напрямок. Втім, часто про історію говорять як про одну науці. Дані дисципліни спрямовані на вивчення широкого переліку питань, пов'язаних із безліччю аспектів існування і розвитку людства, людської діяльності, відносин, соціальних та суспільних станів в минулому. Іноді історію також характеризують як науку, що виявляє причини подій.
Слово «історія» походить від давньогрецького терміну ???????, безпосередньо що означає «дослідження» і часто перекладається як «впізнавання», «розслідування». В античному світі історією називали процес виявлення достовірності фактів і встановлення істинності подій, а також будь-які сукупності знань, отримані в результаті проведених досліджень і експериментів. Пізніше, з виникненням і розвитком Давньоримської історіографії, початковий сенс слова був трансформований і став позначати оповіді про події, що відбулися в минулому.
Основоположником історії як науки вважається Геродот. Проте його дослідження, багато в чому засновані на релігійних догматах, не можна визнати науковими. Фукідід, який є сучасником Геродота, поклав початок використанню наукових методів в історії, пояснюючи причини описуваних ним подій взаємодією людей і товариств.
Навіть зараз не існує остаточно сформованої думки щодо місця, займаного історією як галуззю знань. Багато дослідників відносять її до гуманітарних наук, інші ж - до громадських. Незважаючи на те, що історія має свою методологію, в загальному сенсі складається з різних підходів і принципів роботи з джерелами інформації та фактами, частина вчених взагалі не визнають історію як оформившуюся науку. Цьому сприяє і існування великої кількості вузькоспеціалізованих історичних дисциплін (від антропології до етнографії), які чітко визначаються своїми завданнями і методами.
Слово «історія» походить від давньогрецького терміну ???????, безпосередньо що означає «дослідження» і часто перекладається як «впізнавання», «розслідування». В античному світі історією називали процес виявлення достовірності фактів і встановлення істинності подій, а також будь-які сукупності знань, отримані в результаті проведених досліджень і експериментів. Пізніше, з виникненням і розвитком Давньоримської історіографії, початковий сенс слова був трансформований і став позначати оповіді про події, що відбулися в минулому.
Основоположником історії як науки вважається Геродот. Проте його дослідження, багато в чому засновані на релігійних догматах, не можна визнати науковими. Фукідід, який є сучасником Геродота, поклав початок використанню наукових методів в історії, пояснюючи причини описуваних ним подій взаємодією людей і товариств.
Навіть зараз не існує остаточно сформованої думки щодо місця, займаного історією як галуззю знань. Багато дослідників відносять її до гуманітарних наук, інші ж - до громадських. Незважаючи на те, що історія має свою методологію, в загальному сенсі складається з різних підходів і принципів роботи з джерелами інформації та фактами, частина вчених взагалі не визнають історію як оформившуюся науку. Цьому сприяє і існування великої кількості вузькоспеціалізованих історичних дисциплін (від антропології до етнографії), які чітко визначаються своїми завданнями і методами.