ЯК розшифрувати криптограму :: як замінити літери на символи

Криптограма - це зашифрований текст, тобто текст, навмисно записаний так, щоб прочитати його і зрозуміти його зміст міг тільки адресат. Однак будь-який засіб приховування інформації, придумане людиною, може бути розкрито іншою людиною. Тому і криптограму можна прочитати.

Інструкція

Користуючись сучасними термінами, у будь-якого зашифрованого повідомлення є автор, що склав його-адресат, якому воно предназначено- і перехоплювач - криптограф, який намагається його прочитати.

У ручному шифруванні застосовуються два основні методи - заміна та перестановка. Перший полягає в тому, що букви вихідного повідомлення замінюються на інші згідно певним правилом. Другий - у тому, що букви, знову ж згідно з правилом, міняються місцями. Зрозуміло, ці два способи можна комбінувати, що робить шифр більш стійким.

Найпростіший вид шифру заміни - тайнопис. У цьому випадку літери змінюються на умовні значки: цифри, символи, зображення танцюючих чоловічків і так далі. Щоб розкрити тайнописних послання, досить визначити, який символ який букві відповідає.

Для цієї мети зазвичай використовують таблиці частотності, що показують, наскільки часто зустрічається та чи інша буква в мові послання. Наприклад, в російській мові на перших місцях в такій таблиці будуть літери «а», «е», «о». Підставляючи їх замість самих часто трапляються значків, можна розшифрувати деякі слова, а це, в свою чергу, дасть значення інших символів.

У більш надійних шифрах заміна букв проводиться по ключу. Наприклад, ключем може стати багатозначне число. Щоб зашифрувати таким чином текст, над ним багато разів пишуть число-ключ так, щоб над кожною літерою виявилася цифра. Після цього букву замінюють на іншу, наступну після неї за алфавітом через стільки позицій, скільки позначено цифрою. Алфавіт при цьому вважається замкнутим в кільце, тобто, наприклад, другий буквою після «я» буде «б».

Розкрити таку криптограму складніше, оскільки для кожної букви шифру є десять варіантів прочитання. Для розшифровки потрібно насамперед визначити довжину ключа і розділити текст на слова. Зазвичай це робиться за допомогою таблиці, де першим рядком йде текст шифровки, а нижче нього - варіанти, де кожна буква шифру замінена на можливу букву вихідного тексту. Таким чином, в таблиці виходить одинадцять рядків.

Дивлячись, які варіанти призводять до найбільш природному на вид поділу тексту на слова, криптограф визначає, якими буквами кодуються прогалини, а значить - знаходить одну або декілька цифр ключа. З цього вже можна починати робити висновки, скільки разів ключ повторюється в тексті.

Підставляючи на місця поки що невідомих літер варіанти з таблиці, криптограф визначає, в яких випадках в тексті з'являються осмислені слова і фрагменти.

Для полегшення роботи криптограф зазвичай прагне дізнатися будь-яку інформацію про зміст тексту або ключа. Якщо відомо, яка підпис стоїть в кінці документа, або яке слово має там часто повторюватися, то за цими відомостями можна розкрити частину ключа шифрування. Підставляючи знайдений фрагмент в інші місця документа, криптограф з'ясовує довжину ключа і дізнається ще кілька частин вихідного тексту.