ЯК визначити викривлення перегородки носа

За даними статистики, у кожного другого дорослого людини носова перегородка викривлена. Ступінь викривлення може варіювати від незначних деформацій до повного перекриття одного з носових ходів. Про викривленні перегородки носа можна судити по суб'єктивних відчуттях і об'єктивними ознаками.

Вам знадобиться

- дзеркало

Інструкція

Викривлення найчастіше розвивається у людей, які отримали травми носа, причому як в ранньому дитинстві, так і в зрілому віці. Кістки носа можуть бути травмовані і під час пологів, що зовні буде непомітно, а проявиться лише порушенням носового дихання згодом. Перенесений у дитинстві рахіт також сприяє порушенню процесу формування кісток лицьового черепа. Має значення спадкова схильність до захворювання, тому трапляються сімейні випадки вродженого викривлення перегородки носа.

Основним симптомом хвороби є утруднення дихання через одну або обидві ніздрі. У разі сильного викривлення дихання однією половиною носа може повністю відсутні. При цьому відтік секрету слизової носа та придаткових пазух порушується, що призводить до частих ринітів і синуситу.

При викривленні перегородки носа погіршується нюх. Це пов'язано з тим, що деформована кістка і хрящ перешкоджають надходженню повітря у верхню носову раковину, де знаходиться нюхова зона.

Викривлення може проявитися гугнявий, тому резонаторна функція порожнини носа при цьому втрачається. Крім того, людина з викривленою перегородкою носа шумно дихає, що особливо чутно при диханні уві сні.

Деформацію кісткової і хрящової частин перегородки травматичного походження можна побачити при порівнянні симетричності правої і лівої половин особи. Викривлення нижньої частини хряща можна помітити при погляді на носову порожнину знизу вгору.

Найкраще наявність захворювання визначить ЛОР-лікар при об'єктивному огляді. Носові дзеркала, які використовуються при риноскопії, дозволяють оглянути більшу частину перегородки. Для діагностики невеликих викривлень, а також деформацій у важкодоступних місцях використовується ендоскоп.

Патологію можна побачити на рентгенографії черепа в прямій і бічній проекціях, а також на комп'ютерних томограмах кісток лицьового скелета.