Говорячи про торгову політику взагалі, найчастіше мають на увазі саме політика, яка регулює питання зовнішньої торгівлі. Зовнішньоторговельна політика має на увазі під собою сукупність методів, принципів і важелів впливу держави на зовнішньоекономічні торговельні зв'язки. Найбільш часто вживаними важелями зовнішньоторговельної політики є податки, субсидії, митні збори і правила торгівлі резидентів і нерезидентів тієї чи іншої країни.

На практиці торговельна політика найчастіше впливає на експорт та імпорт товарів. Якщо дивитися на неї з такої точки зору, то можна виділити кілька моделей зовнішньоторговельної політики.

Перша модель - протекціонізм. Під ним мається на увазі введення таких правил імпорту товарів, який би не дозволив ввозять їх підприємцям мати економічні вигоди від його реалізації на зазначеній території. Встановлюються або завищені мита, або прямі заборони на ввезення. Дана політика застосовується вкрай рідко, так як вона може спричинити не тільки економічну напруженість у країні, а й зовнішньополітичну. Протекціонізм може мати свої різновиди. Перший різновид - селективний протекціонізм, спрямований на певну групу товарів або конкретну країну. Друга - галузевий, головною метою якого є захист певної галузі виробництва чи економіки. Третій - це колективний протекціонізм, який передбачає застосування протекційних заходів декількома країнами одночасно. Четверта різновид - прихований протекціонізм, який відрізняється від всіх інших відсутністю використання митних методів.

Друга модель зовнішньоторговельної політики - політика вільної торгівлі. Назва говорить сама за себе. Держава повністю знімає всі торговельні обмеження як усередині країни, так і на своїх митних кордонах, дозволяючи вільно курсувати потоку товарів. Застосування подібної політики можливе лише за наявності розвиненої національної економіки, яка дозволила б підприємцям на рівних конкурувати з імпортними товарами і послугами.

Особливе положення займає модель монетаризму, згідно з якою головним для економіки країни є не наявність розвиненої національної економіки або сильних торгових зв'язків, а велика кількість грошової маси в економіці. З точки зору торговельних відносин велика кількість грошових коштів можна досягти не тільки реалізацією вироблених в країні товарів, а й за рахунок виконання посередницьких функцій між країнами, що формують попит і пропозиція на товари і послуги. Також наявності великої кількості грошей в економіці можна домогтися за рахунок кредитно-грошової політики і розвитку міжнародного кредитування та інвестування. Але не можна забувати, що надлишок коштів неминуче веде до інфляційних процесів.