Прообраз сучасних політичних партій виник ще в античній Греції, де ключові рішення залежали від більшості. Щоб домогтися прийняття свого варіанта, який виступає повинен був дістати якомога більше прихильників. Спочатку цей процес супроводжувався закулісними інтригами і таємним протистоянням.

Але пізніше народні обранці стали об'єднуватися в групи відповідно до своїх переконань і відкрито виступати «єдиним фронтом». Така співпраця стала справжнім проривом в політиці, адже соратники по партії забезпечували один одному не разову підтримку, а систематичну.

Подібні об'єднання, що стали основою сучасних партій, зазвичай виникали навколо яскравих політиків, які мали неабиякими ораторськими здібностями і чіткою, продуманою концепцією. Саме наявність структурованої системи поглядів на весь процес управління державою, а не на окремі його аспекти, допомагало згуртувати навколо себе однодумців.

У процесі подальшого розвитку політична система продовжувала ускладнюватися. Стало ясно, що політик-одинак не зможе досягти по-справжньому серйозних результатів. Тому багато політичних діячів, що підтримують ідеологію тієї чи іншої партії лише частково, вступали в неї, незважаючи на протиріччя. Це давало їм можливість заявити про себе і придбати певну вагу в політичних колах.

З поширенням загального виборчого права політичні партії стали розростатися з кількох сотень прихильників до декількох сотень тисяч. Люди, що не мають до цього досвіду громадської діяльності, отримали можливість брати участь в організації діяльності партії. Прагнення проявити себе в колі однодумців і престиж такої організації також є однією з причин виникнення політичних партій в їх сучасному вигляді.