Зі шкільної програми відомо, що займенники бувають узагальнено-предметні, узагальнено-якісні та узагальнено-кількісні, а також діляться на особисті займенники, зворотні та присвійні. Але в художньому мовленні іноді одні займенники вживаються замість інших. Так, у творах можна зустріти вживання займенника «ми» замість авторського «я» («У будинку доглядача, про якого ми вже згадали ...»). Для додання мови урочистості в старовинних текстах зустрічалася заміна займенників з «я» на «ми» (царські маніфести). Займенник «ми» в деяких випадках надає промови розмовний характер, при зверненні до другого особі («Ну як ми себе почуваємо?»), Іноді воно вживається для надання мови іронічного відтінку.


Займенник «ви» може виражати форму ввічливості при віднесенні до однієї особи. Особисті присвійні займенники в тексті практично завжди втрачають своє значення приналежності першій особі, а набувають нового, не пов'язане з поняттям приналежності («Не минуло й місяця, а мій Михайло був уже закоханий»).


Займенник «такий», крім своїх основних функцій, в художньому мовленні набуває значення, яке вказує на великий ступінь стану або якості («Він такий нещасний»). Похідна форма цього займенника «такий» вживається дуже рідко, і тільки в ролі присудка («З ним була шахрайка така»).


Займенник «сам» крім того, що воно має значення «самостійно, без чиєїсь допомоги», може набувати значення підсилює слова («Ось він сам стоїть з гвинтівкою»).


Займенника «чий», «скільки» часто вживається в книжній мові, в поетичному мовленні, надаючи їй урочистість, пафосність, пишномовність («О ти, чиєю пам'яттю кривавої ...»).


З точки зору семантики, займенники - це слова з мінливим конкретним змістом, залежним від суб'єкта, контексту.