Ім'я власне - це ім'я іменник, виражене словом або словосполученням, яке називає конкретний предмет або явище. На відміну від імені загального, що позначає відразу цілий клас предметів чи явищ, ім'я власне призначене для одного, цілком певного об'єкта цього класу. Наприклад, «книга» - це загальне ім'я іменник, тоді як «Війна і мир» - власне. Слово «ріка» являє собою ім'я загальне, але «Амур» - ім'я собственное.Іменамі власними можуть бути імена людей, прізвища, по батькові, назви книг, пісень, фільмів, географічні назви. Імена власні пишуться з великої літери. Для деяких типів власних назв потрібні лапки. Це відноситься до літературних творів («Євгеній Онєгін»), картинам («Мона Ліза»), фільмам («В бій ідуть одні старики»), театрам («Вар'єте»), і іншим типам імен существітельних.Прі перекладі власних назв на інші мови використовуються методи транскрипції і транслітерації: Gogolya-street (вулиця Гоголя), radio Mayak (радіо «Маяк»). В англійській мові власні імена не виділяються спеціально лапками.Імена власні і імена загальні не відокремлені один від одного непроникною стіною. Імена власні можуть переходити в імена загальні, і навпаки. Наприклад, слово «аватар» було тільки лише загальним ім'ям, поки не зняли фільм «Аватар». Тепер це слово залежно від контексту грає роль номінального або власного імені іменника. «Шумахер» - прізвище певного автогонщика, але поступово «шумахерами» стали називати всіх любителів швидкої езди.В імена загальні з імен власних можуть переходити товарні знаки, які є унікальними виробниками певного виду товару або ж просто монополістами. Яскравим прикладом може служити фірма Xerox, що випускає електрофотографічні копіювальні апарати. Ця фірма існує й донині, але «ксероксами» зараз називають все копіювальні апарати взагалі.