1
Скласти калькуляцію на виріб можна кількома способами, які передбачають розрахунок витрат виробництва, собівартості виробленого товару і обсягу незавершеного виробництва. Розрізняють чотири методи калькуляції: нормативний, простий (попроцессний), попередільний і позамовний.
2
На масовому, мелкосерийном і серійному виробництві доречно застосовувати нормативний метод складання калькуляції. Його використання має супроводжуватися обов'язковим складанням нормативної калькуляції за нормами, які дійсні на початок календарного місяця. Також важливо відстежувати всі відхилення від прийнятих норм в початковій стадії їх виникнення. Необхідно вести облік будь-яких коливань діючих норм, а також своєчасно відображати ці зміни в нормативних калькуляціях.
3
При складанні калькуляції на виріб подібним методом важливо знати, що чинними вважаються ті норми, за якими на даний момент відбувається відпустку і відвантаження продукції у виробництво, а також оплата праці робітників за вже виконані роботи.
4
У зв'язку з тим, що істотних відмінностей між «переділом» і «процесом» немає, то попередільний метод найчастіше описують як простий метод складання калькуляції на виріб.
Цей спосіб застосовується на підприємствах, де сировина проходить декілька переділів, або ж через одного технологічного процесу виробляють різні види готової продукції.
5
Необхідно врахувати, що даний метод має два способи обчислення - напівфабрикатний і бесполуфабрікатний. У першому випадку собівартість кожного переділу включає в себе собівартість попереднього, у другому ж випадку розраховується вартість кожного переділу окремо.
6
Скласти калькуляцію на виріб підприємствам, що працюють на замовний основі, доцільно за допомогою позамовного методу.
Так як під поняттям замовлення розуміється одне або мала кількість виробів, то для обліку на кожну серію оформляється картка аналітичного обліку із зазначенням коду замовлення, а всі виробничі витрати і витрати агрегуються в строгому їх відповідності з виконуваними замовленнями. Застосування даного методу доречно у випадку, коли необхідно точно знати індивідуальну собівартість випущеної продукції.