Батьки можуть допомогти своєму синові знайти нових друзів, забезпечуючи спілкування з однолітками за межами школи. Для цього рекомендується запрошувати в гості його однокласників, влаштовувати свята, заохочуючи дитину в спілкуванні. Важливо також навчити малюка бути цікавим. Приміром, якщо він вміє розповідати смішні історії, грати на гітарі або розпалювати багаття, у нього буде більше шансів подружитися з дітьми.

Треба сприяти тому, щоб школяр який був відірваним від колективу і брав участь у поїздках, походах та інших заходах класу. Коли в учня закінчуються уроки, навіть якщо йому треба встигнути на заняття музикою або англійською мовою, небажано його відразу забирати зі школи. Інакше дитина залишиться чужаком в класі, в якому однолітки і так вже здружилися між собою.

Якщо чадо страждає заїканням, енурезом, тиками, енкопорезом або шкірним захворюванням, в цьому може ховатися майбутня причина насмішок однолітків. Дуже важливо вчасно помітити проблему і постаратися її вилікувати. А вчитель повинен бути попереджений про проблеми дитини. Наприклад, про необхідність по годинах приймати ліки.

Щоб учень відповідав загальним вимогам школи, необхідно забезпечити його всім необхідним. Наприклад, на уроках фізкультури всім учням необхідно одягати шорти чорного кольору. Тому, якщо батьки, вважаючи це неважливим, куплять йому рожеві шорти, однокласники будуть сміятися і дражнити однокласника. Важливо, щоб він не виділявся із загальної юрби дітей занадто бідним або неохайним виглядом.

Якщо дитину ображають в школі, можна йому порадити, щоб він змінив свою звичайну тактику поведінки. Сформований стереотип завжди робить вчинки малюка передбачуваними. І зазвичай він веде себе по схемі, заданої оточуючими. Але варто йому вийти за рамки стандартних обставин і несподіваним чином відреагувати, то він зможе не тільки ввести в оману своїх кривдників, але й подолати складну ситуацію. Наприклад, замість того, щоб бити своїх переслідувачів і плакати, треба спокійно, дивлячись їм в очі, поставити запитання: «Ну і що?» Або взяти і самому у відповідь посміятися над собою. В результаті, дитина повинна зробити те, чого зовсім від нього не чекають.

Батькам дитини не варто розбиратися з його переслідувачами особисто, краще проінформувати психолога і класного керівника. Не треба поспішати на захист свого малюка відразу, як тільки у нього з однокласниками почався конфлікт. Переживання всіх стадій конфлікту іноді буває дуже корисним, оскільки допомагає маленькій людині надалі справлятися зі своїми проблемами самостійно. Але тут важливо не переборщити і не упустити момент, коли втручання дорослих просто необхідно. Це у разі початку систематичної цькування і знущань над дитиною його однолітків.

Батьки часто пізно замислюються: чому дитину ображають і піддають регулярним побиттю. А це вже свідчить про те, що ситуація була упущена і їм треба негайно втрутитися. Для початку - не відправляти учня до школи, щоб він не зустрічався зі своїми кривдниками. Не можна залишати це явище безкарним, інакше кривдники знайдуть собі й іншу жертву. Але розбирання з переслідувачами в цій ситуації не є найголовнішою подією. У першу чергу необхідно допомогти пережити дитині психологічну травму, щоб він не відчував страх перед однолітками, довіряючи їм.

З метою успішного вливання дочки чи сина в новий дитячий колектив, рідним важливо навчити його першим йти на контакт з однолітками. Адже відносини в класі вже устоялися - у ньому є свої лідери, ігноровані і знедолені. Тому велика ймовірність, що новачок піддасться нападкам з боку ровесників. Батьки повинні бути першими друзями дитині, щоб він міг звернутися до них за порадою, допомогою і захистом.