Ще в XIX столітті вчені-економісти дійшли висновку, що для розвитку капіталістичної економіки характерна циклічність. Поряд з періодами розвитку економіки настає час спаду, а то зовсім кризи - серйозного збою в господарській діяльності. Виникло поняття циклічного «кризи надвиробництва», викликаної нездатністю підприємств точно розрахувати потреби ринку. Пізніше були відкриті й інші причини кризових явищ в економіке.Первие кризи фахівці виявили ще в Англії XVII століття, але тільки в двадцятому столітті з'явився феномен світової кризи. Він був пов'язаний зі створенням по-справжньому глобального ринку, в якому збільшувалася взаємозалежність економік. Першим кризою, торкнулася значну частину світу, стала Велика депресія, що почалася в США в 1929 році і тривала до 1933 року. Специфічною рисою цієї світової кризи стала глобальність відбуваються. Наприклад, вже не працювала виникла ще в ранній Новий час система протекціонізму - державі ставало невигідно захищати свої товари від імпорту високими митами, так як через це страждав експорт. Адже сусідні держави могли зробити те ж саме. Так що, певною мірою світової криза сприяла поглибленню взаємозв'язку між економіками різних стран.В XX - початку XXI століть тенденція перетворення криз з національних у світові тільки посилилася. У приклад можна привести економічні проблеми, що виникли у ряду країн зони євро в 2011 році. Через єдності валюти їхні труднощі стали впливати на курс євро, а, отже, і на економіку всього миру.У сучасної економічної системи в урядів країн немає достатньо ефективних важелів, щоб не допустити поширення на своїй території світової кризи. Можна лише пом'якшити його вплив. Уникати криз раніше вдавалося в основному державам з ізольованою економікою. У приклад можна привести СРСР, під час Великої депресії якраз проводить індустріалізацію.